Мета проекту:
- сприяти формуванню в учнів природничо-наукового світогляду;
- формувати зацікавлене ставлення до вивчення природи;
- сприяти усвідомленню необхідності охорони природи та раціонального її використання;
- створити умови для осмислення нової і вже відомої інформації;
- навчати учнів вмінню вибирати головне, використовуючи різні джерела інформації, робити висновки, публічно захищати результати творчої діяльності;
- залучати учнів до пошукової діяльності;
- розвивати пізнавальні здібності, розширювати кругозір, збагачувати словниковий запас;
- виховувати колективізм, почуття взаємодопомоги, толерантності;
- залучати батьків до пошуку інформації, до позашкільної роботи учнів.
Тип проекту: інформаційно – творчий.
Учасники проекту : учні початкових класів.
Термін : середньо – тривалий ( 1 місяць).
Режим роботи: переважно післяурочний.
Матеріально – технічне і навчально- методичне забезпечення:
Навчальна, навчально-методична, краєзнавча, довідково – інформаційна література;
Комп’ютер, сканер, принтер, відеопроектор.
Фотоапарат.
Координатори: Ткачук Людмила Миколаївна,
Колісник Ксенія Семенівна .
Оцінювання знань і вмінь: рейтингова система.
Кінцевий продукт:
- засідання круглого столу «Книга – найкращий друг і порадник»;
- створення альбому «Цікаве про тварин»;
- упорядкування збірки « Народний синоптик».
Стислий опис
Ідея проекту виникла під час додаткових занять з природознавства. Помітивши , з яким зацікавленням діти відшукують і оформлюють додаткову інформацію з природознавства, ми запропонували дітям опонувати такий вид творчої роботи, як створення проекту. Було створено план роботи, з яким ознайомили учасників.
Під час проекту учні формуватимуть навички роботи з додатковими джерелами інформації, почнуть разом з батьками виробляти навички роботи в Інтернеті, ефективно шукатимуть тексти та малюнки, навчатимуться добирати та упорядковувати народні прикмети про тварин, збиратимуть і упорядковуватимуть інформацію про навколишній світ, та встановлять причино-наслідкові зв’язки «Збереження книжок – збереження зелених насаджень». З учнями буде проведено «круглий стіл» - «Книга – найкращий друг і порадник». Серед учнів буде проведено гру - подорож «Ці дивовижні тварини», з метою формування в них уявлення про світ свійських та диких тварин в довкіллі., знайомство з прикметами, пов’язаними із тваринами, загадками, легендами про тварин.
Презентуючи свою роботу , учні набувають вмінь виступати перед аудиторією, коротко формулювати свою думку, використовувати мультимедійні засоби. Діти об’єднуються в групи:
Група Книголюби.
Завдання : відвідати бібліотеку. Разом з бібліотекарем вибрати книги , які підлягають ремонту. Створити «Книжкову лікарню». Встановити причино-наслідковий зв'язок «Збережи книгу – збережеш дерево». Засідання круглого столу «Книга – найкращий друг і порадник»
Група Синоптики.
Підбір та узагальнення добірки народних прикмет про тварин. Створення збірки «Народний синоптик» .
Група Біологи
Завдання:відшукати цікаву інформацію про тварин. Намалювати , або надрукувати зображення тварини і презентувати її перед аудиторією.
Матеріал упорядкувати у вигляді альбому. « Цікаве про тварин».
Група Книголюби.
(Матеріал до «круглого столу».)
«Книга – найкращий друг і порадник»
Мета: розвивати в учнів зацікавленість до читання книг; за допомогою історичних фактів вказати роль та значення книги у житті людини; розкрити зміст значення книги, як «джерела знань»; виховувати бережливе ставлення до книги та бажання користуватися посібниками для збагачення своїх знань.
Книги - морська глибина!
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
І. Франко
Золото добувають із землі, а знання – із книг
Друзі, хто з вас не любить книжок? Книжок, у яких так багато барвистих малюнків. Роз¬криємо першу-ліпшу - опинимося у далекій каз¬ковій країні. А в тій країні живуть добрі й ку¬медні велетні, веселі маленькі чоловічки або просто твої ровесники. Ростуть там велетенські ріпки, такі, що цілий гурт їх із землі не вирве. Відважні герої б'ються там за правду з лютим ворогом...
1. Книга – джерело знань.
Сьогодні ми не знаємо хто написав першу книжку, як вона називалася. Книга – унікальне, феноменальне творіння людства. Ми не можемо уявити своє життя без книги. Книги – наші постійні супутники. Книга – джерело знань для школяра, студента, кожної людини. Книга – наш найкращий порадник у всіх життєвих ситуаціях і для школяра, і для зрілого, досвідченого мужа. Недарма в народі кажуть: книга вчить як на світі жить; хто багато читає, той багато знає.
Скільки книг треба прочитати, щоб бути освіченим, розумним, мудрим, щоб пізнати світ? Цього ніхто не знає. Читати потрібно все життя. Вік живи, вік учись.
Читають книги навчаючись, здобуваючи знання, читають і в час відпочинку.
Любов до книги з дитинства і продовжується все життя. Гарну книжку часто читаємо багато разів і кожен раз знаходимо в ній щось нове, цікаве, вражаюче. Такими книгами є Біблія, “Кобзар” Тараса Шевченка та багато інших – вони ніколи не старіють, не надоїдають. Вони – наші найперші порадники, друзі. Багато людей вважають книгу найкращим подарунком.
Отож, шануймо, бережімо, читаймо книги, бо у них мудрість, розум, знання людства, які створювалися впродовж тисячоліть. Книга – найбільший винахід людства.
Ким бути? Яким бути? На ці запитання дають відповідь книги.
Книга відкриває світ пізнання й сходження до одвічних життєдайних джерел цивілізації. Книги дарують нам цілющі зерна знань. Вони спонукають до творчого пошуку, прекрасних знахідок і відкриттів.
За всіх часів люди славили книгу. Як її тільки не називали: і джерелом мудрості, і цілителькою душі, сонячним сяйвом і рікою, що живить Всесвіт. Книга завжди ототожнювалась із світлом, яке, незважаючи ні на що, намагались загасити варвари, знищуючи книжкові скарби. Книга і сьогодні – важливе джерело знань.
2. Золоті розсипи. Видатні люди про книги.
Учітеся, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Тарас Шевченко.
Хто полюбить книгу,
той далеко піде у своєму
розвитку. Книга рятує
душу від Здерев’яніння.
Тарас Шевченко.
Книги – морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той хоч і труду мав досить,
Дивні перли виносить.
Іван Франко.
Книжки – це величезне багатство.
Володимир Сосюра.
Люди перестають мислити, коли перестають читати.
Д.Дідро.
Життя без книг – це хата без вікна,
Д.Павличко.
3. Книги на всі віки.
У квітні 1840 року в Санки-Петербурзі з друкарні Є.Фішера вийшла в світ книга Тараса Шевченка “Кобзар”. Кожним своїм рядком ця невелика книжечка пристрасно стверджувала: є така країна – Україна, є такий народ – український, є така мова – українська! Були, є і будуть!
“Кобзар” пішов по Україні і відразу став народною книгою. Потім його переписували від руки, у списках розходився від хати до хати, від палацу до старої вбогої хижини.
Нині монументи Шевченка височать на всіх континентах. Пісні на його поезії чути на всіх суходолах.
А чим же був і є Шевченків “Кобзар” для нас, українців? По суті своїй він став українською біблією – книгою мудрості, до якої звертаємось постійно, шукаючи поради і розради, підтримки і натхнення.
“Кобзар” підіймає людський дух, вчить людину бути доброю і благородною, над усе мати волю й гідність людську, над усе любити свій народ, свою мову, свою Україну.
Ця книга буде з нами і нащадками нашими вічно.
4. Народ про книгу.
Хочеш пізнати світ – читай книжки.
Мудра книжка – безцінний скарб.
Книга – джерело знань.
Книга – найкращий порадник.
Книга вчить, як на світі жить.
Хто багато читає, той багато знає.
Гарна, мудра книга як вірний друг.
Книга – найкращий подарунок.
Золото добувають із землі, а знання - із книг.
Хочеш багато знати – читай книжки.
Хто багато читає, той горе забуває.
Книжка – найдивовижніший винахід людства.
З молоду даремно час не чай, а книжки читай.
Хто багато читає, той швидко на ноги стає.
Як хочеш багато знати, то треба книжки читати.
Не на користь книжку читати, коли вершки лише хапати.
5. Цікаво знати.
У сиву давнину матеріалами для письма були природні матеріали, які оточували людину. «Сторінками» найдавніших книжок були камені, шкури звірів, пальмове листя, глина та ін. За інструменти для виконання малюнків правили загострені камінці, кістяні палички, а також палички з інших матеріалів (дерево, очерет) для писання на глині. Вибір матеріалу для писання визначався географічними природними умовами. Так, у жителів долини Тігру і Євфрату буквально під ногами лежала глина, через те ассірійці писали на м'яких не просушених глиняних плитках очеретяними та дерев'яними паличками. Потім ці плитки просушували, випалювали і складали у спеціальні ящики. Так створювались «книги». До того ж ці книжки були важкі та незручні! Коли, скажімо, якийсь учений збирався в дорогу і брав із собою дві-три «книги», потрібен був віз.
У стародавній Індії для письма використовували листя пальми. А жителі стародавніх міст північно-західної Русі писали на бересті — верхньому шарі березової кори.
В Єгипті, у долині Нілу, росла болотяна рослина — папірус, схожий на очерет. На стовбурі, висота якого досягала чотирьох метрів, не було листків, а тільки вгорі він закінчувався зеленим листям, зібраним у вигляді віяла. З крихкої, пористої серцевини стовбура вирізували тонкі довгі пластинки, які складали перпендикулярно рядами одну біля одної і склеювали. Потім мокрі ще аркуші пресували, після чого висушували і полірували їх поверхню гладенькими черепашками або пемзою. Аркуші папірусу склеювали один з одним і згортали у довгий сувій. Таким був матеріал для писання. Сувої були дуже довгі. Відомо, наприклад, що «Іліада» Гомера написана на сувої завдовжки близько 150 м. На папірусі писали протягом кількох тисячоліть.
У II ст. до нашої ери в малоазіатському місті Пергамі винайшли новий матеріал для писання, який виготовляли із шкури телят або козенят. За назвою міста цей матеріал назвали пергаментом. Перевага його порівняно з папірусом була та, що він не ламався і його можна було згортати будь-як. Писали на пергаменті тонкими підструганими очеретяними паличками, змоченими в рідкій фарбі.
Основною формою занять у середньовічних університетах, школах було читання книг: викладач читав книжку й пояснював незрозумілі місця. Чому ж студенти не читали цих книжок самі? Тому, що книжки тоді в ще не друкувалися, а переписувалися. Такі книжки були дорогі й малодоступні, будь-хто їх читати не міг. Ось звідси й походить вислів “читати лекції”. А книги тоді були не схожі на наші: вони писалися великими літерами, а тому були гігантського розм. Іру – до півметра і більше. Через вагу й розміри носити з собою таку книгу було майже неможливо. Коштували вони дорого, а щоб їх не вкрали, то часом доводилося прив’язувати їх до столу ланцюгами.
Сьогодні найпоширенішим матеріалом для писання є папір. Справжній папір, що на ньому пишуть зараз, люди навчилися робити дві тисячі років тому. Для його виготовлення використовували рослинну сировину: стебла бамбука, кору дерев, коноплі, бо ці матеріали складаються з окремих тоненьких волокон. Першими почали виготовляти папір китайці на початку II ст. нашої ери. У Європу мистецтво виготовлення паперу проникло через арабів. Спочатку папір коштував дуже дорого. Виготовляли його вручну, в невеликій кількості, аркушами прямокутної форми. У 1799 р. француз Нікола Луї Робер створив папероробну машину. На цій машині папір виготовляли у вигляді довгої стрічки і в порівняно великій кількості. А через те, що сировиною для виготовлення паперу була деревина, що коштувала дешево, вартість його значно знизилась. На початку XIX ст. папероробні машини з'явились і в нас. В наші часи машина для виготовлення паперу може випускати стрічку завширшки 8 м із швидкістю 350 м за хвилину. Протягом дня така машина виробляє близько десяти залізничних вагонів паперу.
Його виготовляють багатьох видів і сортів. У шрифтовій графіці використовують папір білий або тонований (яким-небудь кольором). Папір буває із зернистою, шершавою поверхнею. З такою поверхнею добре з'єднуються шари фарби і штрихи, які наносять олівцями. Лягаючи між зернинами, горбочками, на поверхні паперу, фарба, туш і т. д. міцно прикріплюється до нього. До кращих сортів білого паперу належить ватман (виготовлюваний з волокон ганчірок), напівватман, александрійський та ін.
У магазинах їх називають відповідно креслярський, малювальний, крейдяний. Перший за якістю значно кращий — він білий, досить міцний, з шершавою поверхнею. Малювальний папір не такий цупкий, його міцність залежить від клею, що зв'язує волокна. Крейдяний папір має гладеньку поверхню; для шрифтових робіт він менш придатний
Минуло ще багато часу, поки з'явилися друковані книжки. Тепер книжка — всюди поруч з нами. Вона наш друг і порадник. Шануйте її, друзі, любіть і бережіть, у неї вкладено велику працю багатьох людей.
Таємниця першої бібліотеки
Письмові пам’ятки, в яких зафіксовані історичні події, є однією з найбільших цінностей кожного народу. Для українського таким скарбом була бібліотека князя Ярослава Мудрого, заснована 1037 року в Софіївському соборі.
Київський князь Ярослав Володимирович був видатним діячем, найдосвідченішою людиною свого часу. Він заснував центр літописання, в якому працювали переписувачі й перекладачі латинської, давньогрецької та інших мов. Поступово книжкове зібрання Ярослава перетворилося на найбільшу в ті часи бібліотеку України-Руси, точніше на “книгосховище Софіївського собору”, бо термін бібліотека стали вживати лише на початку 19 століття.
Але доля цієї бібліотеки невідома. Вона безслідно зникла в глибині віків, наче розчинившись у часі.
Яка кількість книжок була в цій бібліотеці? Ніхто не знає, відомо лише, що в ній книг було “багато”.
Безперечно, вартість рукописних книг неймовірна. Палітурки оздоблювали золотом і сріблом, коштовними каменями – смарагдами, топазами, перлинами, алмазами. Отже, такі книги коштували дуже дорого.
Донині дійшло небагато тогочасних книг. Тому знахідка хоча б однієї з них стала б справжньою сенсацією. Може, саме тому багато археологів намагається це зробити. Щоразу перед дослідниками постає питання: де ж скарб Ярослава? Ось основні версії можливого місцезнаходження бібліотеки: книги заховані в підземеллі Софіївського собору, Печерського, Видубецького або Межигірського монастирів; бібліотека розформована та передана іншим церквам; зібрання згоріло у вогні монголо-татарської навали.
Що ж до серйозних пошуків, то вони, попри всю складність справи, тривають. І, звісно, відкриттів і знахідок, пов’язаних з таємничою бібліотекою, можемо чекати лише від тих дослідників, які ведуть пошук на міцних наукових засадах.
Отож, сподіваємось, що таємниця бібліотеки буде розкрита.
А чи знаєте ви, як берегти книгу? (Як поводитися з книгами, щоб вони якнайдовше служили людям?)
Пам'ятка для читачів
Запам'ятайте, будь ласка. Не можна брати книгу брудними руками.
Коли сідаєте читати, погляньте на свої руки, чи чисті вони? Подивіться на стіл — чистий він, сухий?
Дехто перед тим, як перегорнути сторінку, обов'язково лизне палець. Робити так не слід, бо від цього псуються сторінки, забруднюються аркуші. Брати в руки книгу неприємно і небезпечно.
Отож, потрібно думати не лише про здоров'я книги, але й про своє власне.
Перегортати сторінки можна лише за верхній куточок. Якщо перегортати за нижній, то швидко зітруться цифри, які позначають номери сторінок.
А як бути, коли книга не дочитана до кінця? Чи можна загнути кінчик? Звичайно, ні. Класти в книгу олівець чи ручку теж не треба. Від цього псується обкладинка. Краще користуватися закладкою із кольорового паперу. Носити книги бажано в папці. Дехто з вас читає книгу під час їди. Оце вже зовсім неприпустимо. Обов'язково залишите пляму, зіпсуєте книгу.
Група Синоптики.
І. Матеріали до виступів.
Виступ № 1.
Природні умови та їх зміни впливають на поведінку тварин та рослин: вони відчувають різні атмосферні явища (зміни атмосферного тиску, вологості повітря, температури, яскравості сонячного світла тощо) ще до того, як їх помітить людина. У цій публікації подаємо деякі "передбачення", які даються тваринами та рослинами, та відповідні народні прикмети.
Кінь хропе – на негоду, фиркає – на тепло, трусить головою й задирає її догори – на дощ, лягає на землю влітку – буде негода, взимку – сніг.
У який бік спиною лягають тварини, звідти і вітер буде.
Якщо худоба до купи збирається, піде дощ. Корова на землі лежить – на теплу погоду.
Худоба мало п’є води і вдень спить – на дощ.
Свиня чухається – на тепло, вищить – на негоду.
Собака качається по землі – на дощ або сніг, лежить клубком – на холод, простягненим – на тепло.
Кішка лежить клубком – на мороз, качається – на гарну погоду, міцно спить – на тепло, шкребе пазурами стіну – на негоду.
Бабак свистить – на переміну погоди.
Кроти вилазять з-під землі – чекай дощу.
Виступ № 2.
У Японії розводять в акваріумах рибок, котрі поведінкою провіщають наближення шторму. Риба голець, коли ясно, лежить на дні, з наближенням негоди починає метушитися в акваріумі. Медуза та деякі морські водорості перед штормом спускаються на дно, краби зариваються в пісок. За кілька днів до землетрусу змії та ящірки вилазять з нір.
Особливо чутливі до поганих змін комахи. Природно, що комахи змушені бути своєрідними синоптиками: їх існування залежить від умов навколишнього середовища, від температури, вологості повітря тощо. Здатність мурашок, бджіл, жуків точно "передбачити" погодні зміни рятує їх від загибелі. Наприклад, підмічено, що коли жуки-гнойовики літають низько – на гарну погоду. Вони помиляються рідше, ніж барометри.
Про рівень вологості повітря можна судити, наприклад, стежачи за польотом комах. У вологу погоду вони літають низько, бо крильця, а також волосинки на тільцях, зволожуючись, важчають. Тому ластівки полюючи на комах, літають понад самісінькою землею.
Павук (боїться сирості та спеки) полює вранці чи в спеку – буде гроза: "хижак" заготовляє харчі на негоду. Якщо ж павук полює ввечері – дощу не буде. Восени у повітрі літає павутиння, воно повільно сідає на дерева, на рослинність. Це ознака теплої й погожої осені. Багато павутини тчуть павуки у спекотний літній полудень, то, мабуть, на грозу та вітер.
Навесні довго не линяють зайці – чекай продовження холодної погоди.
Рано восени почнуть линяти кури – зима буде теплою; птахи в’ють гнізда на сонячному боці дерева – літо буде холодне.
Вхід до кротячої нори з півночі – чекай теплої зими, з півдня – холодної, зі сходу – сухої, із заходу – вологої.
Чим більші під осінь мурашники – тим суворіша зима.
Білка робить великий запас горіхів – буде холодна зима.
У посушливий період риба у водоймах перестає клювати – перед дощем. Якщо раки на берег виходять – на негоду.
Зміни погоди позначаються на строках пташиних перельотів – від цього залежить, якою буде зима – ранньою чи пізньою.
Якщо синиці, сороки, сойки влітку рано вмощуються на ночівлю, слід чекати холодної осені.
Регулярне кування зозулі віщує теплу погоду. Взагалі, птахи змінюють свій спів перед зміною погоди. Зяблик, наприклад, дзвінко співає ясного дня, перед негодою – квилить; іволга, коли і ясно, і тепло, виспівує, немов на флейті виграє.
Перед сніговицею галки та ворони голосно крячуть.
Виступ № 3.
Поведінка птахів лягла в основу багатьох прикмет:
Голуби вуркочуть – буде тепло.
Горобці дружно зимою цвірінькають – на відлигу.
Перепілки кричать – перед дощем.
Соловей заспівав – вода на спад пішла.
Журавлі літають високо – на негоду.
Птахи примовкли – очікуй грому.
Кури бродять під дощем – він буде довго йти.
Кури "збираються", стоять і чистять пір’я – на дощ.
Півні розспівалися – на дощ. Кури кудкудакають – на негоду.
Гусак лапу піднімає – на холоднечу.
Гуси і качки під крило дзьоби ховають – на холод.
Качка лопотить крилами й чиститься – на дощ.
Індик кричить у холоднечу – подме теплий вітер.
Чайка з півдня прилетіла – через три дні чекай тепла.
Ранній приліт жайворонків – на теплу весну.
Ранній приліт журавлів – рання весна.
Журавлі восени летять високо, осінь буде довгою.
Птахи довго не співають – буде похолодання.
Відчувають наближення негоди й жаби:
Якщо вони скачуть берегом і квакають – буде дощ.
Жаби журчать – буде дощ, голосно кричать – слід чекати гарної погоди, мовчать – перед холодною погодою.
Виступ № 4.
Значна група передбачень грунтується на спостереженнях за поведінкою тварин, птахів, риб, комах тощо. Переважали тут свійські тварини:
Кіт дере лапами, собака качається — на вітер;
Пітніє шкіра великої рогатої худоби — на дощ;
Свиня солому в барліг носить — на великий холод, завірюху;
Кури чубаються — на дощ;
Качки, гуси ховають голови під крила, стоять на одній нозі — на холод та ін. Приглядалися і до мешканців дикої природи:
Птаство рано і дружно відлітає восени — рання зима буде;
Високо летять птахи, повертаючись із вирію, — на тривалий холод;
Багато кує зозуля, крук кричить — на дощ;
Вороння збивається зграями і сідає на верхівки дерев — на холод, а якщо забивається у крону дерева, — на хуртовину;
Птаство добивається до хати, ховається під стріхи — на хуртовину;
Горобці купаються у поросі— на дощ;
Кріт удень риє — на зміну погоди;
Бджоли ховаються у вулик — на дощ;
Риба вискакує з води — на дощ;
Коні збиваються докупи — на велику грозу.
ІІ. Створення збірки.
Група Біологи.
Цікаві відомості про тварин.
(матеріали для виступів)
Людина свавільно стала обходитись з навколишнім світом, часто не замислюючись про наслідки (підраховано, що з планети зникло 99% тварин) і про унікальні якості його мешканців. Які ж вони?
Дикі тварини
Слони. Вони володіють унікальною якістю вміння стояти на голові, мають 4 коліна, але є єдиними в тваринному світі, не вміють стрибати. Слони і люди – єдині ссавці, що можуть стояти на голові. Доречі : за своє життя людина в середньому з'їдає кількість їжі, рівнозначну вазі 6 слонів.
Бегемоти і крокодили. Бегемотів дуже не любили стародавні єгиптяни, вважаючи головними шкідниками полів. Та й зараз вони толочать чимало посадок. Примітним властивістю бегемотів є здатність широко розкривати пащу: на 1 м і 20 см. А крокодили, збираючись пірнути глибше ... ковтають камені.
У тигрів не тільки смугасте хутро, але й смугаста шкіра. Завдяки механізму, що відбиває світло назад до сітківки, нічний зір тигрів в шість разів краще, ніж у людей.
Зебра – біла з чорними смугами, а не навпаки.
Жирафи. Це дивовижні тварини. Плями на їх тілі також неповторні, як і відбитки пальців людини. Дитинчата народжуються з ріжками, і перше, що роблять, з'являючись на світло - падають з висоти 1,5м, покидаючи материнське лоно. Жирафи в принципі є мовчазними тваринами (незважаючи на довгі язики - до 45 см), але малюки виражаються муканням і беканням, а самці гарчать на поєдинках, борючись шиями, а зрідка хропуть, стогнуть і навіть співають, видаючи звуки, подібні флейті.
Життя в спільноті жирафів надзвичайно демократична. По-перше, в ньому відсутня ієрархія. По-друге, воно відкрите для прийняття нових членів «зі сторони». Нарешті, самці і самки, трапезуючи, поїдають листя з різних частин дерева, щоб не було конфліктів. Чудове миролюбність.
Крім того, вони не є сонями: за один прийом сплять не більше 10 хвилин. А коли не сплять, здатні виступати, ступаючи при кожному кроці на 4 метри і бігати зі швидкістю 50 км / ч. І ось що ще цікаво: при першій зустрічі з жирафами європейці назвали їх верблюдопардом, вважаючи, що перед ними помісь верблюда і леопарда.
Кpокодили ковтають каміння, щоб глибше зануритись.
Птахи.
Для того, щоб зварити яйце страуса круто, його треба кип’ятити не менше 40 хвилин.
Те, що колібрі не вміють ходити - достатньо відомий факт, але от про те, що чайка вирішує проблеми зі здоров'ям і гігієною, ставлячи собі клізму, мало хто знає. Він використовує для цього свій довгий дзьоб, набираючи в нього воду, і потім впорскує її в задній прохід. Пінгвіни, нелітаючі морські птахи, мають властивість обходитися без прісної води, бо мають мигдалини-фільтри, які відокремлюють сіль від води.
Коли в 1850 році з Європи в Америку привезли першу партію горобців, американці так зраділи, що нагодували їх всіх до смерті.
Жителі морів
Кити. Вважається, що найгучнішим звуком, що видається твариною, є крик горбатого кита, - він чути на відстані 500 миль. Дивно! Але у китів є й інші якості: наприклад, вони здатні затримувати дихання на строк до 2-х годин. Серце кита б'ється повільно - всього 9 ударів на хвилину.
Інші мешканці моря. Гігантський кальмар, досягаючи в довжину тіла 18 метрів, має очі розміром з футбольний м'яч. У лангуста надзвичайно багато хромосом: 200 проти людських 46-ти. Морська зірка здатна вивернути навиворіт шлунок, а такий вид як Lunckia columbiae може відновити своє тіло з шматочка розміром в 1 см, - ось яка живуча. Лобстер має блакитну кров, а риба сарган - зелені кістки. Південноамериканський електричний вугор генерує напругу до 1200 вольт, виробляючи силу струму 1,2 А, - могло б вистачити на запалювання 6 стоваттних лампочок.
Температура крові у риб Антарктиди може досягати -1,7 градусів за Цельсієм.
Комахи та їхні знайомі
Комахи за чисельністю перевершують всіх інших тварин укупі. На кожну людину на Землі їх доводиться близько 250 мільйонів. Більшість з них рослиноїдні - 80%, хижаків у кілька разів менше - 15%, і ще 5% становлять кровососи, трупоїди і калоїди. На перший погляд пропорції сприятливі, але в результаті такого розкладу за рік поїдається 25 - 30% світового врожаю.
Скорпіонам під силу голодувати без їжі цілий рік. Про їх живучості свідчить і такий факт: вони витримують перебування в холодильнику 3 тижні поспіль. Стрічковий хробак при відсутності їжі з'їдає до 95% свого тіла, а потім його відновлює. Зате павуки дуже ненажерливі: щороку вони поїдають стільки комах, що це перевищує вагу всіх живучих на Землі людей. «Чорна вдова», як відомо, і своїх женихів не щадить: може спожити в їжу до 20 штук на день.
Гусениці дуже мускулисті - м'язів у них більше, ніж у людини. Блоха стрибучий: може за один стрибок здолати 33 см, це рівнозначно тому, якби людина стрибав на 213 метрів. Равлик зубаста: у неї в роті близько 25 000 гостреньких знарядь розмелювання їжі.
Метелик обходиться без шлунка. Мурахи не потребують уві сні і мають найбільший мозок по відношенню до розмірів тіла. А у коників біла кров.
Бджоли дуже чутливі до запахів і розрізняють їх в тисячу разів краще людини. Наприклад, квітковий аромат вони дізнаються на відстані більше кілометра. Вони, звичайно ж, великі трудівниці: щоб провести 1 кг меду, потрібно облетіти 2 мільйона квітів. Але є й сумна статистика - щороку від їх укусів вмирає в 3 рази більше людей, ніж від укусів гримучих змій. Може, тому що ці змії не скрізь водяться.
Блоха може стрибати на 33 см за один стрибок. Якщо б люди мали таку ж пригучість, людина могла б здійснювати стрибки на 213 метрів!
Тварина з найбільшим мозком по відношенню до тіла – мypаха.
Домашні тварини
На Фолклендських островах на кожного жителя (2000) припадає по 350 овець (700 000), а в Новій Зеландії – по 20 овець.
Котячі щелепи не можуть рухатися в сторони.
Єдина домашня тварина, що не згадується в Біблії – кішка.
Нюх собак , як і у бджіл, в тисячу разів перевершує людське.
Тепер про курку: їх чисельність прирівнюється до населення людей на планеті. Ось тільки з літальної здатністю у цих пташок справа йде не кращим чином: найтриваліший політ із зафіксованих склав 13 секунд.
Hедивлячись на гоpб, хребет y веpблюда пpямий.
За останні 4000 років не було одомашнено ні однієї нової тварини.
Тваринний світ поки що відносно різноманітний, але він, безумовно, потребує захисту.
ІІ. Презентація «Тварини – рекордсмени».
Комментариев нет:
Отправить комментарий